27.12.2023[interview]

Владислав Савченко запустив власний кінопродакшн

Напередодні виходу фільму на всеукраїнській платформі MEGOGO ІТ-підприємець та продюсер стрічки, що вперше розповідає про історію українського ІТ, Владислав Савченко відкриває власний кінопродакшн та вже готується до зйомок повнометражного фільму для австралійців. Про те, з якими викликами він зіткнувся, та особливості зйомок кіно для іноземців.

Ви ІТ-підприємець, чому вирішили займатися кіноіндустрією?

Владислав Савченко: Вирішив займатися кіноіндустрією, тому що я засновник асоціації EASE. І одна з наших цілей та місій — це просування української індустрії на закордонні ринки Європи, Азії та Америки. І ми зіткнулися з проблемою — в нас не було, скажімо так, єдиного центру знань, що та як продати й презентувати нашу індустрію для іноземців. Звісно, там є окремі класні компанії, про які можна розказати, що вони з України. Та централізовано, щоб щось їм показати й дати відчуття того, що вони розуміють, що таке українське ІТ — не було. Тому, ми з командою вирішили створити документальне кіно про історію створення самої ІТ-індустрії. Все закрутилося й виявилося таким цікавим та прикольним, що ми почали знімати кліпи. Поки просували кіно, надіслали австралійцям подивитись наш трейлер і тизер, аби запитати про контакти на різних платформах. І вже зараз вони з нами обговорюють співпрацю, щоб ми для них знімали кіно. Тобто наш шлях дуже буремний. Я окрім іншого, ще займаюся аутсорсингом та аутстафінговим бізнесом в ІТ, і знімати кіно для іноземних замовників нічим не відрізняється від того, що роблю в житті. Тобто така ж сама бізнес-модель, приблизно такі ж процеси, просто візуально продукт трішки інакший, але виглядає все досить зрозуміло та прикольно.

Після феноменального успіху стрічки «Перший код» чи плануєте ви запускати свій продакшн?

Владислав Савченко: Так, звісно плануємо. Ми вже запустили продакшн і почали знімати кліпи. Формуємо ідею та візію зйомок наших наступних проектів. Ведемо перемовини про створення короткометражних та повних метрів з закордонними замовниками. Більше того, зараз ми на фінальній стадії формування нашого наступного проекту, який буде художній і також пов’язаний з ІТ. Pніматимемо про 90-ті роки, бо є величезний запит в аудиторії.
Думаю, ми зробимо взагалі нову якість художніх фільмів в Україні, і скоро ви зможете це побачити!

Як вам вдалося вийти на успіх після релізу фільму «Перший код» та заснувати власну продакшн-компанію?

Владислав Савченко: У нас дуже крутий кейс із фільмом “Перший код”, але назвати це успішним успіхом ще зарано, тому що попереду величезна робота з просування кінострічки на закордонні ринки, це запуск багатоголосного англомовного дубляжа, ще плануємо додати кілька мов, аби охопити більшу аудиторію. Потрібно плідно попрацювати з маркетингом. Тому це все лише перший етап, вдалий один із проектів свіжозаснованого CODE PRODUCTION. Далі буде цікавіше, бо маємо великі плани щодо кіноіндустрії та кліпмейкерства, тому успішний успіх попереду!

Які основні аспекти розглядаються в процесі перемовин про зйомки п’яти кліпів в Україні та кіно для Австралії?

Владислав Савченко: Основні аспекти: чи зможемо ми знайти потрібні локації та чи знайдемо англомовних персонажів, які будуть говорити близько до австралійського чи американського оригіналу з мінімальним акцентом, а це дуже складна задача. Щодо кліпів, це — креативність, висока якість, та оригінальні підходи, і тут, я думаю, ми достатньо конкурентні, адже з креативом у нас все гаразд. І, звісно ж, важливий бюджет, бо якщо для кіно це кілька мільйонів доларів, то для кліпів близько 10-20 тисяч доларів. І в ці бюджети треба вкладатися, робити продукт на рівні того, що вже існує в Україні, а краще ще ліпше, щоб про нас говорили і в нас замовляли.

Які були найбільші виклики в запуску власної продакшн-компанії та як ви їх подолали?

Владислав Савченко: Основний виклик — це отримання замовлень, тому що талановитих людей в Україні вистачає, і з ними можна засновувати компанії й виробляти продукт. Але треба розуміти свої ринки та свого клієнта. Тому це і є основний виклик — клієнти, які будуть давати нам замовлення і стимулювати розвиток продакшену. Поки ми концентрувалися на створенні свого першого продукту, потім другого — вже пішли замовлення на кліпи й кілька фільмів, тому тут також важливо отримувати замовлення.

Яким чином ви збираєте засоби для здійснення проектів у вашій компанії?

Владислав Савченко: Ми відштовхуємося від ідеї та фінансової спроможності, що запланована на цей проект. Спочатку бачимо ідею та кількість грошей, що в нас є на втілення цієї історії, і вже потім декомпозуємо на те, що можемо використати для створення цього проекту. Дуже просте планування, тому що фінанси — це основа основ бізнесової діяльності, і якщо ми не станемо діяти в рамках бюджетів, то це вже будуть некомерційні проекти. Опиратися потрібно на те, скільки реально можна витратити, на певну картину, адже вкладати в кіно мільйони доларів і продавати це на український ринок немає сенсу. Зібрати навіть 3-4 млн доларів — це справжній виклик, і вдалося лише одній картині українського виробництва. Якщо ж проект створюється на міжнародні ринки, а тема залетіла й не буде потребувати величезних вкладень у маркетинг, можна дивитися, що слід використовувати, аби реалізувати цю ідею. Світ кіноіндустрії влаштований трішки інакше, це майже як стартап у сучасному світі — є ідея фільму, ти його пітчиш, маєш презентацію та думки. І тут потрібно розповідати всі нюанси проекту, після чого дистриб’юторські платформи або кінокомпанії купують у тебе реалізацію цього проекту.

Тобто ти заробляєш та продаєш цей проект ще до того, як почав його робити — і це буде правильною стратегією, так і створюється хороший продукт. Та ми робили трішечки навпаки. На початку зародження цього проекту не ставили цілі продавати його, це було саме для популяризації українського серед українців, а також міжнародних партнерів та аудиторії. Щоб усі знали, що ми не «попрошайки», а, навпаки, нація, яка багато що вміє, знає, багато що вже створила та продовжує створювати. В нас мегаталоновиті та розумні люди, сильна інженерна та математична школа, в нас є науковці… І все це про те, що ми достатньо розвинена та технологічна нація. Ідея просування України для нас була та залишилася на першому плані.

Як ви визначаєте потенційний успіх або популярність проектів, що вибираєте для реалізації?

Владислав Савченко: Треба робити research! Таким чином можна побачити приблизний об’єм ринку всіх конкурентів та їхні продукти, переваги й недоліки, аби зрозуміти, що приблизно можна зробити. Потім ти проводиш глибинне інтерв’ю зі своїми потенційними споживачами, аби вони заплатили за це. І якщо все відбувається — справа має сенс. Далі закладаються показники — якісні та кількісні в своєму продукті. Також потрібно не забувати спиратися на фінансові показники — якщо ви їх досягаєте або робите більшими — це успіх.

Теорія дуже проста, на практиці все трохи складніше, бо засновники різних проектів дуже часто фантазують, що вирішують суперважливу проблему, якої може навіть не існує, або в процесі реалізації ця проблема просто зникає, а проект продовжує існувати. Хоч проблеми й немає, і фокус уваги вже змістився, підприємець все одно продовжує її вирішувати. Тому тут дуже важливо бути гнучким, адже поки ти робиш успішний, на твою думку, проект, ринок може змінитися, і треба швидко адаптуватись.

Які стратегії маркетингу та просування ви використовуєте для просування вашої продукції на міжнародному рівні?

Владислав Савченко: Один із прийомів — це сарафанне радіо, яке дуже класно працює і в кіноіндустрії. Також ми використовуємо інфлюенс-маркетинг — беремо ломів, які транслюють думки, закладені в продукти, і бачимо відгук в аудиторії. Ну і, звісно ж, це закуп стандартного трафіку у Фейсбуці, Інстаграмі, Гуглі та ін.

Ми оперуємо достатньо агресивними бюджетами, аби отримати якомога більше аудиторії, але робити таким чином — не завжди ефективно. Хоча охоплення в нас величезні, тому такі підходи до публікації — це socialproof, а використання ломів та сарафанного радіо — основа основ, яку ми використовуємо в будь-якому продукті.