27.02.2024[Video]

Вірші про кохання від театру Франца Кафки

Львівський театр імені Франца Кафки запрошує послухати вірші про кохання від українських поетів.

• Вірші читають Назарій Боденко та Герман Гошкадор
• Виробництво: Cultural Evolution
• Дизайн обкладинки: Олексій Понтифік Іванов 

Подарунок для душі: вірші про кохання

Юрій Іздрик

Молитва

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Маріанна Кіяновська

Нам любов збувається, бо літо.
Заметіль метеликів — і сни…
Млосний запах всесвітів і квітів…
Солодощ хмільної голизни…
Несусвітні, вистраждані, щирі
Нашого чекання мови дві.
Ми з тобою лагідні, як звірі,
Що поснули поряд на траві.

Іван Сокульський

Ніч єднає звуки.
Ніч сама в собі.
Взявшися за руки,
сидимо в журбі.

Ніч не йде нікуди,
перше світло ллє…
Що ж із нами буде?
Що із нами є?

Василь Симоненко

Я і в думці обняти тебе не посмію,
Я не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.

Ліна Костенко

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Ірина Старовойт

Риси твої далекі від симетричності спокою.
В жерлі першого дотику перші вогні нестримані.
Рука потерпає в захваті, а далі стає жорстокою.
Мої оборонці втрачені, і голови їм постинані.
Напруженим тіла вигином від них відвертаюсь з
відчаєм.
В зіницях дитинно розширених рештки жалоби
прости мені.
Пальці наші сплітаються перед грозою освідчення.
Тихо. Тільки у грудях б’ються впіймані окуні.
Темно. В долонях ночі коптить маленька свічечка.
Риси твої далекі від симетричності спокою.

Читайте також: 30 небанальних фільмів про кохання

Григорій Чубай

День відходить, кудись поквапившись.
Вечір. Тиша. Тебе нема.
І в рояля холодні клавіші
білі-білі, немов зима. 

Три зорі, мов тугі бемолі.
Три тополі, мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
я один при отій зимі.

Сині тіні в снігах митарствують.
Небо – наче сріблястий грот.
Над душею всевладно царствують
дивні очі зелених нот.

Білій тиші в лице зорію.
Кожен порух її ловлю.
І тобою забуте грію
захололе пташа – люблю.

Василь Стус

Тільки тобою білий святиться світ,
тільки тобою повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою тішиться немовля,
спів калиновий піниться над водою —
тільки тобою, тільки тобою!
Тільки тобою серце кричить моє
Тільки тобою сили мені стає
далі брести хугою світовою,
тільки Тобою, тільки Тобою.

Читайте також: Кращі вірші про кохання

Михайль Семенко

Осінь похмура йде
Хмари дощі тумани
Осінь у серце веде
Смуток нежданий
Холод суне німий
В душу вповзає мла
Осінь серпанок густий
Ти принесла 
Ради не дам собі
В серці моїм мовчання
Спогад ридає в журбі
Давнє кохання.

Емма Андієвська

Поранив ти мене, немов тварину.
Підвестись пробую, та заглибока рана,
І я – з розпуки, що не любиш, – сліпну,
Як дикий звір, якому – зір і лапи.
Не муч, схилися – бодай мить до скону.
Люби мене. Дай твої пута скинуть.

Тарас Мельничук

я знав
що найкраща птаха
на світі
це жінка
я кохав
і вона кохала мене
а потім їй стало
сумно зі мною
вона вийшла у сад
щоб я не бачив
приміряла
золоті крила —
і полетіла
я плакав
обіймаючи на ліжку
її біле
ледь засмагле
тіло

Григорій Чубай

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку –
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати,
і, що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко…
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.

Читайте також: Кохання – це історія, яку пишуть у тандемі

Якщо ви шукаєте гарні, сумні вірші українською, які зачіпають душу, то ця добірка віршів про кохання — те, що вам потрібно.