21.03.2023[interview]

Тетяна Ларіна про психологічний розбір пісні ANDRUX

Нещодавно український співак із Сан Франциско ANDRUX (Áндрух) презентував ліричну композицію «Ще раз», присвячену близькій людині.
Пісня «Ще раз» про етап «прийняття» у процесі роботи з травмою, спричиненою втратою, яка є неабияк актуальною для багатьох українців.

Тетяна Ларіна — психолог-експерт телепередач. Вона детально розібрала етапи, які переживає людина після втрати, про яку йдеться у пісні ANDRUX «Ще раз».

При втраті близької людини ми можемо проживати 5, а то й 7 етапів. На першому йде заперечення та шок — це коли ми навіть не чуємо що відбулося, нам кажуть, а ми не можемо цього зрозуміти, перші 4 рядки в пісні саме про це, — «Мені мама написала, що тебе більше нема, ніби щось іще казала, я не чув її слова».

Людина не може усвідомити того, що чує. Шок – це захисна реакція, коли ми не можемо емоційно впоратись з тим, що відбулося, і психіка починає захищати, ніби ми знаходимось у внутрішньому коконі. 

На другому етапі — заперечення, того що сталося. Саме у ньому є інформація, що людини немає, але ще не відбулося усвідомлення. Починаються пошуки, наприклад, як у пісні «я шукаю тебе скрізь», після ми переходимо до іншого етапу. 

Третій етап, його іноді називають торг, а інколи звинувачення. Тобто у людини з’являється відчуття провини, наприклад, жаль через мало приділений час, не таке спілкування, звинувачення когось близького щодо цієї втрати. Так у пісні ми чуємо «мені мама набрехала, уявляєш перший раз» – йде звинувачення, це болісний етап, адже немає усвідомлення і хочеться, щоб хтось був винен у смерті. 

Далі ми прослідковуємо етапи, коли людина починає згадувати найкращі моменти з тою людиною, йде ідеалізація образу, тому що внутрішньо «ще раз» хочеться доторкнутися та поспілкуватися з людиною. У пісні ми чуємо «ти ж працюєш без зупинки, щоби спали мирно ми», це слова кажуть, що герой пам’ятає про загиблого тільки хороше.

Наступним ми чуємо інший етап, етап гніву, розчарування, у цей період ми починаємо злитись на себе, але вже не через провину, а запитання, на кшталт: чому все це відбувається, чому світ несправедливий. На цьому етапі людина відчуває виснажливість, починаються депресії, замовчування та відчуття самотності та гіркоти. 

Всі етапи змішуються між собою. Може бути таке, що людина знову може проживати перший чи другий етапи спочатку, але далі все йде до усвідомлення, що це сталося. Також людина починає звертатися до бога, до Всесвіту аби знайти спосіб витягнути себе з такого стану. На такому етапі починаються крики та сльози, тобто все, що болить, виходить назовні. Це дуже важливий період очищення, а вже останнім етапом йде прийняття, як у пісні – «мама мені не збрехала». Після цього людина повертається до життя з розумінням втрати.