30.08.2022[interview]

Олег Попов, MIDGARD: реалії роботи школи під час війни

За день до початку нового навчального року. Експерт у сфері освіти, архітектор особистостей, засновник та директор школи MIDGARD, Олег Попов поділився думками про те, яким буде цей навчальний рік, які реалії офлайн освіти в Україні, про бомбосховище та нові норми безпеки, про роботу Міністерства освіти та емоційний стан після шести місяців війни.

Олеже, вам першим у столиці з початку війни (прим. 9 травня) вдалося відновити повноцінну роботу школи та офлайн навчання. Яких заходів безпеки вам довелося для цього вжити?

Олег Попов: Дякуючи досвіду роботи при ковідних обмеженнях, у нас уже була добре збудована система змішаного навчання, коли частина учнів може бути присутня очно, а інша онлайн, при цьому вони всі можуть спілкуватися, адже класи обладнані спеціальними камерами та мікрофонами. В такому форматі школа працювала до кінця червня.

До запуску офлайн навчання ми розробили для персоналу чіткі інструкції дій під час повітряної тривоги, задля забезпечення належних умов безпеки та комфортної психологічної атмосфери для учнів школи.

Батьки нам дуже вдячні за те, що ми надаємо можливість для дітей навчатися очно в безпечному середовищі.

MIDGARD, одна із небагатьох столичних шкіл, що має власне бомбосховище. Розкажіть, як ви його використовували до 24.02 та чим воно обладнане на сьогоднішній день?

Олег Попов: Так! Ми дійсно маємо дуже потужне власне бомбосховище площею більше 500 м кв. Воно було побудоване в 70-х роках, спеціально для візиту Брежнєва Леоніда Ілліча до Києва.

До війни ми використовували його виключно як складське приміщення, але дуже швидко переобладнали для безпечного знаходження в ньому людей. 24 лютого вже розмістили там більше 150 людей.

Зараз ми зробили там якісний ремонт з сучасною вентиляцією, відремонтували сходи, посилили інтернет, закупили меблі та все необхідне обладнання для комфортного розміщення там дітей та колективу школи під час повітряної тривоги.

Триває активна вступна компанія. Чи багато ваших учнів не планують повертатися до України?

Олег Попов: Багато наших сімей та дітей роз’їхались по всьому світу, але всі вони дуже добре відносяться до школи, хочуть і планують повертатися, переходять на онлайн форму навчання. Деякі з них, планують повертатися з нового року або з наступного навчального року.

Але, цього року ми приймаємо багато нових учнів зі східних регіонів України та з інших навчальних закладів, які за нових норм безпеки, не зможуть працювати з 1 вересня. Враховуючи це, ми вже передбачили навчальним планом довший період адаптації, ніж зазвичай.

У Міністерстві освіти красномовно обіцяють офлайн навчання, але які на вашу думку реалії формату освітнього процесу?

Олег Попов: Моя оцінка діяльності і результатів роботи цього органу не оптимістична.
Всі зміни, що вони анонсують не відповідають сучасності, а являються лише черговим перетасовуванням старих систем. Не відбувається ніяких кардинальних змін до методології викладання, якісного та кількісного набору предметів у навчальній програмі. Формальні зміни під новими назвами.

Реалії офлайн навчання такі, що незначна кількість бомбосховищ, які є в школах або розташовані поруч (що дозволяється нормами безпеки), не здатні прийняти таку велику кількість учнів державних закладів освіти. Зараз вже планується навчання в декілька змін, але це безумовно негативне вплине на зниження його якості.

Багато закладів взагалі не мають змоги починати навчання, бо не мають бомбосховища. Деякі планують використовувати бомбосховища розташовані поруч, але враховуючи кількість повітряних тривог за день, це навіть подумки надто складна логістика, не говорячи про реальність її втілення.

Ви єдині, хто в Києві наважився організувати літній табір. Розкажіть про його цьогорічні особливості

Олег Попов: Ми запустили цей проект по запиту батьків наших учнів. Були розроблені програми різноманітних тематичних напрямків, аби кожен знайшов собі розваги по душі. Надуспішно пройшли декілька змін психологічного табору, в якому ми ставили на меті допомогти дітям стабілізувати свій емоційний стан. Дуже популярним став спортивний напрямок із заняттями футболом та тенісом і пригодницький. Особливістю цього року стала і тривалість змін. Зазвичай це було 5 днів, а цього літа 6. Радий, що 150 дітей щотижня, мали можливість отримати незабутні приємні спогади про літні канікули. Деякі з них відвідали по 7-8 змін!

Новий досвід, але мені він дуже подобається, адже завдяки табору школа ожила та наповнилась дитячим сміхом.

«Що ви тут робите, що діти не хочуть їхати додому?», — питають мене батьки, а кращого результату і не треба. Для мене це найбільша мотивація та натхнення на роботу.

Розкажіть про ваші емоції шостого місяця війни

Олег Попов: Головна емоція 6-го місяця війни – це проблиски радості на грунті тотального виснаження.
Ми вже адаптувалися до життя в умовах війни, сформували захисні емоційні споруди, навчилися підтримувати себе та родину у важких моментах, правлятися з емоціями від новин про втрати воїнів та страшних погроз.

Зараз кожен із нас має розпочати рух на відбудову якісного життя, де всупереч всьому є місце радості, хвилинкам щастя та задоволення від життя.

Ми не говоримо про те, що маємо будувати своє життя таким, наче війни в нашій країні не існує, адже це буде не щиро, не чесно та не можливо. В той же час, ми не повинні впадати в іншу крайність, а починати відходити від глибинного стресу, максимально скоротити взаємодію з новинними ресурсами та соціальними мережами, знаходити час на дозвілля, спорт, книги та спілкування з друзями.

Ваші побажання читачам

Олег Попов: Зараз я знайомлюсь з цікавими, патріотично налаштованими на відбудову України, людьми, бачу велику кількість нових напрямків для роботи і ідей для бізнесу, будую власне відповідальне життя і разом з командою, яка натхненна, змінена та активно налаштована повернулась з відпусток, впевнено та міцно тримаємо освітній фронт.

Пам’ятайте, що для того, хто має бажання, вміє широко та стратегічно мислити, велика криза — це вікно можливостей!