17.11.2024[interview]

Кристал Гефнер випустила книжку про те, як вижила в Playboy

Дружина Г’ю Гефнера Кристал Гефнер випустила книгу про те, як вижила в Playboy. Відомо, що книга вперше виходить в Україні в грудні цього року. Видавництво BookChef ексклюзивно надає нам фрагменти цієї скандальної книги.

У 20 років Кристал Гарріс відвідала вечірку в особняку Playboy після чого її життя змінилося. Г’ю Гефнер помітив її в натовпі, й вона стала однією з його «подружок». Кристал була змушена змагатися з іншими жінками за своє місце в високоієрархічній системі, однак вона швидко піднялася на вершину й отримала пропозицію вийти заміж. Але їй ставало дедалі складніше зрозуміти, ким вона є насправді.

Говори лише хороше. Як я вижила в Playboy і віднайшла себе | Кристал Гефнер

Ексклюзивні фрагменти: Шовкові піжами

Я озирнулася через плече, коли піднялася сходами. Внизу метушилася купа персоналу й охорони, які клеїли на обличчя фальшиві посмішки. Був хтось, хто робив знімки, цікаво, під яким кутом він фотографував, коли ми підіймалися сходами. Ембер схопила мене за руку, і ми разом рушили за близнючками Шеннон через темне, встелене червоним килимом фойє до головної спальні. Вона була величезна й розкішна, з люстрами, дзеркалами, важкими драпіруваннями та вишукано вирізьбленим мармуровим каміном. Це був як музей… барахла.

Усюди, де тільки можна, стояли ретельно підібрані дрібнички, які свідчили про впізнаваність Гефа та його зв’язки з іншими знаменитостями. Там були його світлини з різними зірками, яких я бачила на екранах телевізора й у фільмах, — Дженніфер Еністон, Скарлетт Йоханссон, Тора Берч, Бред Пітт. Там була фотографія Арнольда Шварценеґґера, який підняв руки, а на кожному біцепсі висіла дівчина. Там було багато іграшок і м’яких плюшевих звірят, а ще більше фігурок Франкенштейна й плакатів. У кожному кутку безладно лежали купи речей, стільки всякого добра, що здавалося, воно просто валяється без жодного ладу. Там стояли скляні шафи, забиті чимось схожим на касети VHS. Мені було цікаво, що на них. Уся кімната, здавалося, була вирізана з дерева й мармуру. Скрізь висіли картини й штори, я навіть не могла збагнути, де саме були вікна. Відчуття було таке, буцімто ми зараз перебуваємо на борту корабля, нижче лінії води, і спустилися в черево якоїсь істоти. Я помітила, що на люстрі висіла чиясь білизна. Мереживні жіночі трусики з рюшами. Як якась карусель трофеїв.

Геф почав крутитися по кімнаті, приглушуючи світло, потім зняв халат. Він натиснув кнопку на пульті, заграла музика. Чотири великі екрани телевізора, вмонтовані в стіни по обидва боки ліжка в головах і ногах, увімкнулися. — Ходіть сюди, — гукнула одна з близнючок. Вони покликали нас з Ембер у величезну гардеробну, де перебирали нескінченні стелажі з яскравими шовковими піжамами всіх кольорів веселки.

Я все ще не могла розрізняти близнючок. Одна здавалася дещо вищою, однак обидві були пофарбовані в платиновий блонд, з однаково укладеними зачісками й однаково замученими та нетерплячими виразами на обличчях з ідеальним макіяжем. Пізніше я довідалася, що вони завжди одягаються однаково, позаяк такою була забаганка Гефа.

Одна з близнючок зняла з вішалки піжаму кольору фуксії. Ембер дісталася піжама смарагдового кольору. — Май на увазі, що ти маєш це повернути, — зауважила одна з білявок-близнючок. — Це ручна робота з Італії. Вона махнула на мене вішаком і хутко вилетіла з гардеробної, навіть не глянувши на мене як слід.

Я потрапила в сцену з «Життя багатих і відомих», передачу, яку колись дивилися мої батьки і від якої шаленіла також. Я глибоко вдихнула. На всіх чотирьох екранах ішло порно. На вигляд воно було вінтажним, відзнятим десь у сімдесятих чи вісімдесятих, на це вказували величезні бакенбарди в чоловіків, лобкове волосся в жінок та те, що фільм був чорно-білий. Актори, повністю вимащені в олії, виверталися на більярдних столах. Саме цю ідею він прагнув утілити в життя? Я викинула всі питання з голови. Я не намагалася зупинитися й проаналізувати ситуацію. Я знала, що мені була заготовлена роль. Близнючки у власних шовкових піжамах застрибнули на ліжко, і ми з Ембер пішли за ними. Геф схопив маленьку чорну шкіряну сумочку й витягнув звідти набір ключів на маленькому дармовисі з лампочкою. З надзвичайною обережністю відшукавши найпотрібніший ключик, він відчинив шафу неподалік ліжка й витягнув відполіровану, інкрустовану дерев’яну скриньку. Відкрив її, опустив руку всередину й дістав звідти косяк. Він доброзичливо простягнув його нам, ніби пропонуючи частування. Одна з близнючок хутко вихопила його з руки Гефа. Вона запалила косяк, добротно затягнулася, а опісля передала сестрі. Коли настала моя черга затягнутися, я схитрувала. Я не хотіла відмовлятися, але й бути під кайфом великого бажання не мала. Я зробила крихітну затяжку й швидко видихнула її назад. Близнючки відчайдушно силкувалися затягнутися якомога дужче, затримуючи повітря так довго, як могли. Саме цим часом я і скористалася. Геф почав розстібати сорочку, близнючки теж, я стала повторювати за ними. Кілька дівчат із вечірки, на яких була лише срібляста фарба, зайшли до кімнати, щоби покурити трави, але не встигли вони доєднатися до групового дійства, як він махнув їм рукою, щоб вони забиралися геть. Гадаю, він не хотів, щоби по простирадлах ковзали розмальовані тіла. Він схопив із тумбочки пляшечку дитячої олії і намастився нею. Потім блимнув на нас чотирьох в очікуванні. Зиркнув на нас із нетерплячою усмішкою і розвів руками, буцімто промовляючи: «Ну що, хто буде першою? Ходи вперед».

У тому, що відбувалося, не було ні поцілунків, ні романтики, жодної ніжності. Пізніше я вивчила цю щедро вимащену олією, просту як світ схему кроків, яка щоразу повторювалася дрібниця до дрібниці. Кроки такі: обираєш дівчат на вечірці, потім ведеш їх нагору. Надягаєш на них робочу уніформу — піжами. Приглушене світло. Музика, порно. Викурюєте по колу косячок. У кінці секс. Навіть тієї першої ночі, попри захмарне відчуття блаженства, все здавалося диким і машинальним, буцімто Геф усього-на-всього наслідує рухи того, що колись було дотепним і сексуальним. Або ж не було ні тим, ні тим. Коли мені, підлітку, на очі потрапляли журнали Playboy у кабінеті вітчима, зовсім не таке видовище я очікувала побачити у внутрішньому святилищі будинку. Я уявляла світлини з вродливими жінками, які підлещуються до нього, вечірки в його маєтку, людей, які катаються на роликах і веселяться. У статтях й інтерв’ю він завжди наголошував на тому, що прагне залишити пам’ять про себе як про людину, яка змінила філософію сексу своєї епохи, допомогла людям стати розкутішими, вільнішими. Утім у тому, що відбувалося, я не відчувала ніякої волі. Це походило більше на обмін: я чогось хочу, ти чогось хочеш. Це було ніби якась вистава, у яку мене втягнули як дублерку. Він підняв Ембер і подивився на мене. Настала моя черга. Я не мала жодної краплини вагань. Ну ж бо, іди, вперед, підганяв мене мозок. Просто зроби це. Хіба це так складно. Усі дівчата з Playboy цим займаються. Усі знають, що саме відбувається в цих стінах, — це нормально. Це прикольно.

Я не хотіла нидіти з розбитим серцем, не мати впевненості в тому, куди мені приткнутися в цьому світі. Я не хотіла бути двадцятиоднорічною дівчинкою. Я хотіла бути двадцятиоднорічною жінкою, яка носить шовкові піжами у своєму гігантському маєтку з купою охоронців, які проганяють сторонніх від воріт. Здавалося, що все на тій стоянці Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі було в минулому житті. Я поринула в глибокий сон, мені нічого не снилося, я була впевнена, що відтепер я найщасливіша дівчина на цілому світі. Розплющила очі я на світанку, Ембер і Геф іще спали. Перші кілька секунд я не могла втямити, де я. Потім до мене дійшло. Я дивилася на своє відображення в дзеркалі. Воно висіло над ліжком Г’ю Гефнера. У спальні Г’ю Гефнера. У будинку Playboy. Я лежала навпроти самого Г’ю Гефнера. Я спала зі злегка відкритим ротом, стиха посапуючи. Він теж спав неподалік — людина з фото, які я бачила на обкладинках глянців. На вигляд він був таким самим, як і на екранах телевізора, однак старшим, реалістичнішим, живішим. Усе було схоже на сюр. Я заледве спромоглася зібрати себе докупи. Я відчувала гіркий присмак того, що трапилося напередодні ввечері. Надокучливі думки, у яких я питала себе, а чи варто було йти на цей крок, чи не пошкодую я про це колись, однак я прогнала їх геть. Велика частина мене була заряджена. Збуджена. Я почувалася, немовби мене висмикнули з мого сірого непримітного життя й перемістили до іншого виміру, цього немислимого світу вечірок, лискучої краси, слави та успіху.