07.10.2026[interview]
42 у 42: Анатолій Анатоліч про Берлінський марафон, здійснення мрії та допомогу військовим
42 роки — 42 кілометри — і понад 70 тисяч гривень для українських військових. Саме так телеведучий Анатолій Анатоліч відзначив свій день народження, пробігши Берлінський марафон — один із найпрестижніших забігів світу. Для нього це був не просто спортивний виклик, а здійснення мрії з третьої спроби, благодійний збір на «тепло» для військових і можливість у самому серці Берліна подякувати Німеччині за підтримку України.

Сьогодні Анатолій Анатоліч відомий не лише як телерадіоведучий, а й як досвідчений бігун. У його колекції — вже 10 великих світових марафонів, понад 40 напівмарафонів та безліч спортивних і благодійних забігів.
42 роки — дуже символічний день народження. Як ви вирішили відзначити його цього року?
Анатолій Анатоліч: Насправді все склалося дуже символічно: 42 роки — і 42 кілометри. Я давно мріяв пробігти Берлінський марафон, тому вирішив, що саме так хочу провести свій день народження. Ранок почався з підготовки до забігу. Я був максимально зосереджений, тому що розумів: попереду 42 кілометри, і треба віддати їм усі сили.
Розкажіть, що для вас означав саме Берлінський марафон?
Анатолій Анатоліч: Це була моя мрія. Берлінський марафон — один із найпрестижніших марафонів світу. Цього року дистанцію бігли близько 56 тисяч людей. Для мене це була вже третя спроба потрапити на цей старт. Першого разу не склалося через 2022 рік. Другого разу я зламав пальці на ногах під час чемпіонату Києва з пляжного футболу. І ось третя спроба нарешті стала успішною. Тому фініш у Берліні був для мене не просто черговою медаллю. Це було відчуття: я нарешті зробив те, про що давно мріяв.

Але цього разу ви бігли не лише заради власної мрії. Ви перетворили день народження на благодійний забіг
Анатолій Анатоліч: Так. Я повіз із собою український прапор із написом німецькою мовою «Дякую за підтримку». Хотілося подякувати німцям за допомогу Україні й водночас нагадати, що ця підтримка для нас надзвичайно важлива.А ще я збирав кошти на закупівлю «тепла» для наших військових . Якщо в тебе є можливість привернути увагу людей, акумулювати кошти й використати свою публічність для допомоги — я вважаю, що цим треба користуватися.
Скільки вдалося зібрати?
Анатолій Анатоліч: Понад 70 тисяч гривень. Для мене це дуже хороший результат. Особливо приємно, що люди долучилися саме до історії «42 у 42» і розуміли, що за цим забігом є конкретна мета — допомога нашим військовим.
Під час марафону ви бігли з українським прапором. Які реакції він викликав?
Анатолій Анатоліч: Дуже різні, але переважно позитивні. Для мене було важливо показати, що українці бачать і цінують допомогу Німеччини.Я хотів сказати просту річ: ми вдячні. І водночас хочемо, щоб підтримка України тривала.

Берлінський марафон — це десятки тисяч людей, величезна атмосфера. Який момент дистанції запам’ятався найбільше?
Анатолій Анатоліч: Напевно, сам фініш. Як завжди, останні кілометри марафону — це боротьба вже не стільки з дистанцією, скільки із собою. Цього року було непросто ще й через спекотну погоду. Тому фініш був найскладнішим моментом, але водночас і найприємнішим.Коли ти розумієш, що 42 кілометри вже позаду і ти здійснив свою мрію, усі труднощі відходять на другий план.

Ви вже мали непростий досвід на марафонах. Зокрема, під час Бостонського марафону вам стало погано і довелося викликати швидку. Чи не було страху знову виходити на таку дистанцію?
Анатолій Анатоліч: Страху як такого не було. Але я добре розумів, що марафон — це серйозне навантаження.Цього разу труднощі були схожі — зокрема, пов’язані із судомами. Підготовка в Україні відрізняється від підготовки європейських чи американських бігунів. У нас є повітряні тривоги, хронічний недосип, постійний стрес. Плюс сама дорога вибиває з режиму.Але я вже знаю свій організм і розумію, як реагувати. І цього разу, слава Богу, усе вдалося.
Ви приїхали до Берліна фактично на один день. Як пройшов ваш день народження?
Анатолій Анатоліч: По суті, я провів його наодинці. Спочатку думав, що так і буде.Але в мене була українська футболка, і під час забігу до мене почали підходити українці. У результаті ми познайомилися, поспілкувалися, а потім навіть поснідали разом із українським ком’юніті.Тому формально я їхав сам, але в підсумку свій день народження провів не сам.

Що ще встигли зробити в Берліні?
Анатолій Анатоліч: У день реєстрації в мене був невеликий ранковий забіг із місцевим українським ком’юніті. Потім трохи погуляв Берліном — до речі, я вперше там був. Потім була паста на вечерю, бо перед марафоном треба нормально поїсти, і намагався раніше лягти спати. А наступного дня — марафон. І після нього одразу додому.
Тобто святкування 42-річчя було досить аскетичним?
Анатолій Анатоліч: Абсолютно. (Сміється.) Але мені саме так і хотілося. У мене було відчуття, що я роблю щось важливе для себе й водночас корисне для інших. Не обов’язково день народження має бути рестораном, великою компанією і святкуванням до ночі. Можна подарувати собі здійснення мрії.
Якщо вже говорити про ваші бігові мрії, скільки марафонів ви подолали загалом?
Анатолій Анатоліч: Якщо говорити саме про великі марафони — Нью-Йоркський, Бостонський, Берлінський, Валенсійський та інші — то це вже 10 світових марафонів. А ще понад 40 напівмарафонів — українських і закордонних. Плюс безліч різних благодійних і спортивних забігів.Тому біг уже давно став частиною мого життя.

Ви починали як телерадіоведучий, а тепер вас дедалі частіше знають і як бігуна. Наскільки ці дві ваші ролі пов’язані?
Анатолій Анатоліч: Думаю, що дуже пов’язані. Телебачення і радіо — це комунікація з людьми. Біг — теж багато в чому про людей, дисципліну і спільноту. А коли ти можеш поєднати спорт, медійність і благодійність — це взагалі ідеальна комбінація. Тоді твоя діяльність може приносити користь не лише тобі. Дуже важливою стала підтримка Double Case — завдяки цьому мені не довелося витрачати власні кошти на дорогу та проживання. А отже, ці гроші я зміг спрямувати на благодійний збір. Для мене це хороший приклад того, як підтримка спорту може паралельно допомагати благодійній справі.
Якщо повернутися до символічної цифри 42: що для вас сьогодні означають ці 42 кілометри?
Анатолій Анатоліч: Це про те, що мрії треба здійснювати. Іноді для цього потрібно зробити не одну спробу. У мене Берлін вийшов із третьої. Але головне — не зупинятися після першої чи другої невдачі.42 роки — 42 кілометри. Я думаю, це хороший спосіб нагадати собі, що в житті завжди є наступна дистанція, яку варто пробігти.
[Best People Talk]
[Music]
[Events]
ТНМК повертає «Симфо хіп-хоп»: легендарна програма знову прозвучить після семирічної паузи
21 листопада в МЦКМ відбудеться особлива музична подія — гурт «Танок на майдані Конґо» (ТНМК) […]
VERKA SERDUCHKA завершила європейський тур: тисячі українців співали разом із зіркою
VERKA SERDUCHKA та Band завершили європейський тур, який стартував у травні 2026 року. Фінальна серія […]
33 сезон Odesa Fashion Day: UNDEFINED — мода як мова свободи та права бути собою
6–8 листопада 2026 року в Одесі відбудеться 33 сезон Odesa Fashion Day. Цьогорічна концепція UNDEFINED […]







Comments